Вжиток всупереч граматиці

\

Б. До другої групи належить лексика, вжиток якої рекомендовано всупереч граматиці задля повернення до традиційної в богослов'ї української форми: \ Рекомендуємо // У словниках \ євхаристійний // євхаристичний \ парох, парохія, парохіянин // парафія, парафіянин, парох \ священичий // священницький \ смертельний гріх // смертний гріх \ хресний батько // хрещений батько \ Форми парохія, парохіянин однаково давні, як і форми парафія, парафіянин, парох (з XVI - XVII ст., запозичені через польську мову). Окрім того, що деякий час українська лексикографія намагалася уніфікувати цю подвійність, надаючи перевагу формам парафія, парафіянин1, можна спостерігати, що форма парохія повертається таки у словники чи то з ремаркою «західноукраїнське» (ВТССУМ), чи просто у тлумаченні (НТСУМ). \ У церковних колах довоєнної Галичини (тобто в УГКЦ), де термін парох був єдиним і офіційним, уживали тільки повну терміногрупу парох, парохія, парохіянин, як видно з Індексу А. Кравчука, де форми на параф- не вжито жодного разу. \ Оскільки в УГКЦ термін парох був і є в офіційному вжитку, його уважаєм не тільки регіональним терміном, а конфесійним, тобто властивим певній конфесії. Він набуває офіційного мовного статусу (як і настоятель) і оправдовує чи й вимагає вжиток повної терміногрупи: парох, парохія, парохіянин.